Історія справи

Постанова ВСУ від 22.11.2016 року у справі №800/259/16
Постанова ВАСУ від 13.06.2016 року у справі №800/259/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_5,

представників: відповідача - Белінської О.В.,

третьої особи - Біркіної А.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС), про визнання незаконним і скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 31 березня 2016 року № 723/0/15-16 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області; зобов'язати ВРЮ розглянути матеріали відносно нього про внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

На обґрунтування позовних вимог послався на порушення відповідачем процедури призначення кандидата на посаду судді, передбаченої Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI). Також зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідач при його прийнятті взяв до уваги обставини, які відповідно до чинного законодавства не мають юридичного значення.

ВРЮ проти позову заперечила та послалась на те, що оскаржуване рішення прийнято у порядку та з урахуванням положень Закону № 2453-VI, Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР), Рішення Конституційного Суду України від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011, тобто в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, рішення прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.

У письмових поясненнях ВККС зазначила, що обставин, які б могли перешкоджати призначенню ОСОБА_5 на посаду судді вперше, нею не виявлено.

Суд встановив, що 5 грудня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше, оголошеному 5 листопада 2012 року, та подав документи, передбачені статтею 67 Закону № 2453-VI.

Рішенням ВККС від 13 грудня 2012 року № 1858/пп-12 позивач допущений до участі у доборі кандидатів на посаду судді вперше та складення анонімного тестування (іспиту) на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.

Позивач 20 грудня 2012 року успішно пройшов анонімне тестування (іспит) на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права та рішенням ВККС від 25 грудня 2012 року № 1867/пп-12 направлений до Національної школи суддів України для проходження спеціальної підготовки.

У зв'язку з успішним проходженням спеціальної підготовки на посаду судді рішенням ВККС від 29 серпня 2013 року № 381/пп-13 ОСОБА_5 допущено до складення кваліфікаційного іспиту.

За результатом кваліфікаційного іспиту позивач набрав 70,5 бала і рішенням ВККС від 23 грудня 2013 року № 1127/пп-13 визнаний таким, що успішно його склав та зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів.

Рішенням ВККС від 14 травня 2015 року № 33/зп-15 оголошено конкурс на зайняття 145 вакантних посад суддів у 94 місцевих судах загальної юрисдикції, у тому числі на зайняття однієї вакантної посади судді в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області, серед кандидатів на посаду судді вперше, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів.

28 травня 2015 року ОСОБА_5 подав до ВККС заяву про участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до критеріїв конкурсного добору, передбачених статтею 73 Закону № 2453-VI, рішенням ВККС від 16 червня 2015 року № 13/пп-15 позивача визначено попереднім переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Розглянувши питання про рекомендування ОСОБА_5 для призначення на посаду судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, ВККС прийняла рішення від 20 жовтня 2015 року № 255/пп-15 про рекомендування його для призначення на посаду судді цього суду.

1 грудня 2015 року вказана рекомендація разом з особовою справою кандидата надійшла до ВРЮ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРЮ від 5 грудня 2015 року вказані матеріали передані члену ВРЮ для проведення перевірки щодо дотримання передбаченого Законом № 2453-VI порядку призначення на посаду судді вперше.

У ході проведення перевірки член ВРЮ зробив ряд запитів стосовно позивача до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, ВККС, Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Під час перевірки матеріалів встановлено, що 26 червня 2015 року за вхідним № 1991/0/8-15 та 16 вересня 2015 року за вхідним № 01-11607/15 (направлене Адміністрацією Президента України) до ВРЮ надійшло колективне звернення суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в якому зазначено, що, працюючи адвокатом, ОСОБА_5 з метою заволодіння нерухомістю звертався до суду з позовами про відчуження квартир, будинків, використовуючи підроблені документи. Ці обставини, як вказано у зверненні, підтверджуються матеріалами цивільних справ, тому судді зазначеного суду висловили негативне ставлення до кандидата на посаду судді ОСОБА_5., оскільки, на їхню думку, він за своїми моральними якостями не може займати таку посаду.

Оскільки на час надходження вказаних звернень до ВРЮ ВККС ще не було прийнято рішення щодо направлення рекомендації до ВРЮ про внесення подання про призначення ОСОБА_5 на посаду судді, копії цих звернень листами від 8 липня 2015 року № 4283/0/9-15 та від 6 жовтня 2015 року № 6122/0/9-15 направлені до ВККС.

ВККС листом від 23 липня 2015 року за вхідним № 2286/0/8-15 повідомила, що звернення суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області нею зареєстровані та будуть враховані при вирішенні питання про рекомендування ОСОБА_5 на посаду судді.

Однак під час опрацювання матеріалів особової справи членом ВРЮ документів стосовно перевірки ВККС фактів, викладених у колективному зверненні суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, не виявлено.

На запит члена ВРЮ 5 січня 2016 року за вхідним № 44/0/8-16 від ВККС надійшло пояснення щодо розгляду колективного звернення суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області стосовно кандидата на посаду судді ОСОБА_5. ВККС зазначила, що для перевірки відомостей, викладених у зверненні, були направлені запити до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, а також до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. За результатами проведеної перевірки ВККС не встановила визначених Законом № 2453-VI обставин, які б перешкоджали рекомендуванню ОСОБА_5 на посаду.

На засіданні ВРЮ ОСОБА_5 пояснив, що відомості, викладені у зверненні суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, не відповідають дійсності, а саме звернення було результатом тиску на суддів з боку колишнього голови цього суду, стверджував, що в нього нормальні особисті стосунки з суддями, які підписали звернення. Крім того, відповідаючи на запитання членів ВРЮ, повідомив, що він, здійснюючи адвокатську діяльність, іноді звертається до суддів цього суду за юридичними порадами чи консультується з питань практики застосування законодавства.

З урахуванням встановлених обставин ВРЮ дійшла висновку, що така поведінка ОСОБА_5 як адвоката може нести загрозу потенційного конфлікту інтересів та має ознаки порушення правил професійної етики.

Усі вказані вище відомості, на думку ВРЮ, обґрунтовано ставлять під сумнів не лише особисті та моральні якості кандидата на посаду судді ОСОБА_5., а також і готовність його здійснювати правосуддя взагалі, враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2453-VI суддя здійснює правосуддя на основі Конституції та законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права, а також те, що частина четверта статті 55 цього Закону покладає на суддю обов'язок додержуватися присяги, що полягає у публічному односторонньому зобов'язанні об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

За результатами розгляду матеріалів щодо внесення подання Президентові України про призначення кандидата ОСОБА_5 на посаду судді місцевого суду ВРЮ 31 березня 2016 року прийняла оскаржуване рішення про відмову у внесенні такого подання.

18 квітня 2016 року до ВРЮ надійшло звернення суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, які після перегляду відеозапису засідання ВРЮ від 31 березня 2016 року заперечили твердження позивача щодо прийняття їх попереднього звернення під тиском та нібито дружніх стосунків між ним та суддями.

Вищий адміністративний суд України постановою від 13 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовив.

При цьому суд дійшов висновку про законність прийнятого рішення ВРЮ, оскільки воно ухвалене на підставі Конституції України та чинного законодавства.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_5 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить: скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2016 року; визнати незаконним та скасувати оскаржуване рішення відповідача; зобов'язати ВРЮ розглянути матеріали відносно позивача про внесення подання Президентові України про призначення ОСОБА_5 на посаду судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області вперше.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши позивача та представників ВРЮ і ВККС, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

За змістом статей 124, 127 Основного Закону та частини другої статті 1 Закону № 2453-VI правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Порядок обрання суддів на посади та участь ВРЮ у формуванні суддівського корпусу регулюється розділом IV Закону № 2453-VI та статтею 29 Закону № 22/98-ВР відповідно.

За правилами статті 66 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше) призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: розміщення ВККС на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення у визначених нею друкованих засобах масової інформації; подання особами, які виявили бажання стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених цим Законом; здійснення ВККС на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом; складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед ВККС на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права; направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки; допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складення кваліфікаційного іспиту перед ВККС; визначення ВККС рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді; оголошення ВККС у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві; проведення ВККС, виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації ВРЮ про призначення кандидата на посаду судді; розгляд на засіданні ВРЮ відповідно до рекомендації ВККС питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді; прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

Частиною першою статті 68 цього Закону (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше) визначено, що добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні ними анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня їх загальних теоретичних знань та проведенні щодо них спеціальної перевірки відповідності їх установленим вимогам до кандидата на посаду судді.

Частиною другою зазначеної статті Закону № 2453-VI встановлено, що для проведення спеціальної перевірки ВККС має право збирати інформацію про кандидата, звертатися із запитами для отримання інформації про кандидата на посаду судді до підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Також згідно з частиною третьою цієї статті організації та громадяни мають право подавати до ВККС інформацію про кандидатів на посаду судді.

Відповідно до частини другої статті 70 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше) кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особистих і моральних якостей кандидата. Аналогічні вимоги передбачені також статтею 69 Закону № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII).

Перевірка особистих морально-психологічних якостей кандидата на посаду судді є невід'ємною складовою порядку призначення на посаду судді вперше, передбаченого статтями 66, 69 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII).

Згідно з пунктом 4.3 Положення про проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду загальної юрисдикції серед кандидатів на посаду судді вперше, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів, затвердженого рішенням ВККС від 23 квітня 2015 року, рекомендацією є індивідуальне для кожного кандидата рішення про рекомендування його на посаду судді конкретного місцевого суду, яке відображає об'єктивну інформацію про кандидата, в тому числі щодо проходження цим кандидатом визначених Законом стадій призначення на посаду судді вперше. Вирішуючи питання про рекомендування кандидата для призначення на посаду судді чи відмову в рекомендуванні, ВККС враховує відомості про кандидата, що отримані протягом строку його перебування в резерві на заміщення вакантних посад суддів.

Статтею 29 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) встановлено, що ВРЮ приймає рішення щодо внесення подання про призначення на посаду судді вперше на підставі розгляду рекомендації ВККС, до якої обов'язково додається особова справа кандидата на посаду судді вперше та будь-які інші матеріали, які дають змогу перевірити дотримання передбаченого Законом № 2453-VI порядку призначення на посаду судді вперше. У разі необхідності ВРЮ має право отримувати такі матеріали від ВККС, робити запити до будь-яких підприємств, установ та організацій з метою перевірки відповідної інформації.

Кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРЮ, який діє за дорученням відповідної секції, яка попередньо проводить перевірку дотримання передбаченого Законом № 2453-VI порядку призначення на посаду судді вперше.

У разі встановлення порушень порядку, які призвели або могли призвести до неправильних результатів добору, ВРЮ приймає вмотивоване рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата (кандидатів) на посаду судді, а також визначає дії ВККС, необхідні для усунення наслідків цих порушень.

Статтею 1 Закону № 22/98-ВР встановлено, що ВРЮ як колегіальний, постійно діючий, незалежний орган є відповідальною за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі.

Абзацом другим частини шостої статті 73 Закону № 2453-VI (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що ВРЮ може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення кандидата суддею виключно з підстав порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

З цими положеннями кореспондують і положення частини четвертої статті 29 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII), а саме, що у разі встановлення порушень порядку, які призвели або могли призвести до неправильних результатів добору, ВРЮ приймає вмотивоване рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата (кандидатів) на посаду судді, а також визначає дії ВККС, необхідні для усунення наслідків цих порушень.

Крім того, як убачається з частини шостої статті 29 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII), пропозиція про внесення подання Президентові України щодо призначення на посаду судді вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менше 14 членів ВРЮ. В інших випадках приймається рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата на посаду судді.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується із висновком Вищого адміністративного суду України про те, що наявність рекомендації ВККС не є безумовною підставою для внесення подання. Інше тлумачення правових норм щодо повноважень ВРЮ означатиме зведення її функцій до суто формальних, а обов'язок і відповідальність за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу буде ілюзорним. Такий висновок узгоджується із висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів №№ 2453-VI, 22/98-ВР (справа про повноваження державних органів у сфері судоустрою) від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011, з якого вбачається, що надходження до ВРЮ рекомендації ВККС не є безумовною підставою для прийняття ВРЮ рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді. ВРЮ здійснює перевірку даних, які встановлюються під час складення кандидатом на посаду судді кваліфікаційного іспиту. За результатами перевірки, незважаючи на наявність рекомендації ВККС, ВРЮ може і не погодитися з таким рішенням.

Встановивши також наявність обґрунтованих сумнівів щодо морально-етичних якостей кандидата ОСОБА_5, ВРЮ правильно запропонувала ВККС перевірити відомості, викладені у зверненні суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Дослідивши зміст проведеної ВККС перевірки, ВРЮ дійшла цілком обґрунтованого висновку про відсутність належних документів щодо перевірки фактів, викладених у колективному зверненні суддів, що дає підстави стверджувати про порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.

Такого висновку суд дійшов, зокрема, і з огляду на копії рішень, про які йшлося у зверненні суддів.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2013 року № 4-рп/2013 зазначено, що аналіз частини другої статті 70 Закону № 2453-VI в системному зв'язку зі статтями 66, 68, 71, 91 цього Закону дає підстави для висновку, що закон пов'язує виявлення особистих і моральних якостей кандидатів із проведенням добору та їх призначенням на посаду судді вперше. Конституційний Суд України вважає, що ці повноваження ВККС не обмежені строками чи стадіями проходження кандидатом процедури добору і призначення на посаду судді, тобто ВККС повноважна виявляти особисті й моральні якості кандидата як під час складення ним кваліфікаційного іспиту, так і протягом строку перебування кандидата в резерві на заміщення вакантних посад суддів, у тому числі й під час вирішення питання про рекомендацію кандидата - переможця конкурсу - на зайняття посади судді. Таким чином, правовий механізм добору кандидатів, установлений Законом, забезпечує об'єктивне оцінювання не лише їх професійних, а й особистих і моральних якостей.

ВРЮ послалася на Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, де зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Застосував відповідач і принцип І (2) (с) Рекомендації № R (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» (ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року), який проголошує, що всі рішення стосовно професійної кар'єри суддів повинні мати в основі об'єктивні критерії; як обрання, так і кар'єра суддів повинні базуватись на заслугах, з урахуванням їхньої кваліфікації, чеснот, здібностей та результатів їхньої праці.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується із висновком Вищого адміністративного суду України про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 31 березня 2016 року № 723/0/15-16, і тому у задоволенні заяви ОСОБА_5 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда М.І. Гриців